Неспокійний пейзаж

з рубрики / циклу «Літо»

Сосни – як дикі.

Мить – і злетять.

Хмари на небі димом горять.

Море клекоче,

б’є в далечінь.

Хто її випив – випиту синь?

Хмари вологі –

в полум’ї сліз.

Де ж тут узяти спокій беріз?

Тишу волошок,

маків розмай,

Щоб запалили весь небокрай?

Хмари – як душі,

привиди дня.

Хлюпає морем чорна земля.

Вічний неспокій,

вітру розвій

Б’є на уламки чистий прибій.

Візьміть участь в обговоренні

Красиво написано! І пейзаж красивий! Але в гостях гарно, а дома краще! Правда, Олю! Мені чомусь пригадався мультик про кота Васілія з Воронежа! ))) ВІн так зрадів, коли повернувся з Африки!!! )))

класно



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ