09.08.2013 00:00

для всіх

317

5 | 5

 © Тетяна Чорновіл

Блукало літо по терпкій ожині...

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Блукало літо по терпкій ожині,

Збирало світанкові сизі сни,

Про вирій ранні леготи пташині

Вплітало в мить зажури з вишини.

Поміж снопами зжатого колосся

Шукало все волошки запашні,

Дощем невтішним в бур’яні зайшлося

Й пішло кудись за обрій по стерні.

Стернею поколовши ноги босі,

Біжу за ним! Всерйоз чи жартома?..

Лиш вітерець, заплутавшись в волоссі,

Навіяв сум. А літа вже нема.