15.08.2013 19:54

для всіх

231

2 | 2

 © Оля Стасюк

Вогні Будапешта

з рубрики / циклу «Літо»

Коли іде із міста твань турбот,

І тихий спокій віддає всім вечір, -

Спускається блакитна ніч з висот,

Закутавши у теплий вітер плечі.

Тоді вогні замріяно горять,

Як тисячі зірок, що впали з неба.

Могутнім замкам – справжня благодать,

Бо їм цей спокій з давніх пір ще треба.

Столиця спить, - і, разом з тим, живе,

Імперією дише в тінях скверів.

Холодна ніч у небі де-не-де

Із тихих зір розвішує портьєри.

У ніч таку – хоч смійся, хоч кричи, -

Волога тиша в себе все вбирає.

Я теж міста обожнюю. Вночі.

Коли людей на вулицях немає.