Жагучий біль, пекучий і нестерпний,
І кожен рік, і кожен день підряд.
Що за один надумав словом "пекло"
Назвати той відомий Дантів "ад"?
Ні, то не "ад", то пекло. Боже правий!
Де ще знайти такі обличчя, де?
Тут - коні, що чекають переправи,
Не знаючи, що там їх зрада жде.
Тут - вершники з очима арлекінів,
Тут - пристрасті між вовком та ягням.
Тут оживають Брейгеля картини.
І називають весь цей світ життям.
А я його люблю... Я не звірію,
Мов божевільна. Ні, я - просто я.
Іду, не залишаючи надію,
Щоб увірватись до нового дня...