17.08.2013 00:00
for all
219 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Куць Ліля

Колись...

Колись вітер до мене сміявся, 

а дощ співав мені серенади,

мої мрії цвіли, мов квіти

і серце вперше вчилось кохати

Колись весь світ тримала у долонях

 і так легко вірилось у диво

вінок з волошок був за корону

і була я просто щаслива

Колись...А наче вічність позаду,

але це ж я. Я не змінилась

та встигла пізнати зраду

і мрії об життя розбились

"Дорослий світ" ранить без жалю

 і жити вчить по дивних законах,

а я щастя у світі шукаю

і сонячну вдягаю корону

І хоча ще не знайшла своє я місце

життя звичайне, звичайні крила

чому ж тоді ночами сниться

той дивний світ, де так щаслива!?

Публікації: Куць Ліля

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.08.2013 18:52  Деркач Олександр => © 

цікавий текст, трохи неприборканий... 

 17.08.2013 12:16  Тетяна Чорновіл => © 

Вам дуже пасує сонячна корона! У "дорослому світі" дивні закони - про щастя потрібно сказати сто раз, а про зраду сто раз промовчати! Щасти Вам! 

 16.08.2013 23:27  Богдан Чернігівський 

Просто то було НЕ ВАШЕ! Іще буде ваш світ, широкі крила і кохання! ))) 

 16.08.2013 22:02  Каранда Галина 

просто, але зачіпає. сподобалося.