23.04.2010 08:42
-
499
    
  - | -  
 © Борода

Згублене покоління

На межі двох віків, 

Задихаючись від катаклізмів, 

Із тунелю років 

Між совдепом і капіталізмом 

Прошу прощення я 

У дітей і онуків однині, 

Що родюча земля 

Знову дихає цвітом полині. 

Прошу прощення я, 

Що не зміг світ на краще змінити 

І услід журавлям 

Полетів на чужбину робити. 

Що блукаю в світах 

Між світанками і вечорами, 

Що, приборкавши страх, 

Наодинці лишив вас з страхами. 

Із страхами невдач, 

Неупевненості в світлім завтра, 

У царині нестач 

Розпалив у вас жалю багаття. 

Прошу прощення в вас, 

Що, поки я блукаю світами, 

Вже той вогник погас, 

Що мав волі світити в темрЯві. 

Чи пробачите ви 

І чи можна такеє прощати, 

Що надмірні сніги 

Стали холодом землю вкривати, 

Що в спекотнії дні 

Вигорає душа без підживи, 

І що зради вогні 

Вже домівку ізнов запалили. 

Тож пробачте за все, 

За тривоги і вбите сумління 

Ми в отвіті за це - 

Я і, згублене в снах, покоління! 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!