Мрійливе надвечір’я. Зморена земля
з рубрики / циклу «Літні мотиви»
Мрійливе надвечір’я. Зморена земля
Принишкла, сонна від денної спеки
І раптом дзвін наповнює буття
Величною мелодією. Тиша,
Ще мить тому до паморок лунка,
Тікає поспіхом, немов у небуття…
Благоговіння сповнена душа
Від усвідомлення: невидима рука
Не спочиває – пише
історії людської письмена…
Церковним дзвоном вічність розсікає
Протяжне «боммм», що серце зігріває
Миргород, 24.08.2013
