Цілує сонце спрагло далечінь
з рубрики / циклу «Літні мотиви»
Цілує сонце спрагло далечінь,
Яка, замріявшись, укрилася журбою:
Їй хочеться здійнятись в височінь,
Що зваблює омріяним спокоєм
Земля потріскана напружено мовчить,
Вона вже зачекалась: де ж ті грози?
Ну а повітря… мить одна – і задзвенить,
Під вправними руками неземного віртуоза
Спекотний день вступив в свої права,
Схилились верби у легкій знемозі,
І пахне, п’янко пахне скошена трава,
Тут недалечко, зразу при дорозі…
12.08.2013
