Злиденне багатство (продовження) .
Як завше пунктуальна... Дзвінок в двері.
"- Учителька моя прийшла! Ура!
Ходімте, розповім я Вам про берег,
Свободи чистий берег... Дітвора
Там теж мабуть, як я, піде до школи?
Ви теж їх там учитимете, так?
Ну правда ж правда?... Я ще так ніколи
Не сперечався з татком! Він ніяк
Не може зрозуміти, що їм також
Навчатися потрібно, як мені!
Він каже - "вони бідні" та хіба це ж
Завадить їм освіту дати? "- Ні..." -
Відповідала вчителька, зітхавши,
"- Їх вчить саме життя. Та вірю я,
Що зміниться усе у них на краще:
Їх спосіб жити... Доброта твоя -
Це більше, ніж заслуга за старання
Мої у цьому домі. Прийде час -
Там буде школа і процес навчання.
Потрібно в них повірить й дати шанс.
Давай-но раз у нас така розмова,
На дану тему буде тобі твір:
"Змінити бідність є у мене змога.
У власні сили вірю й ти повір".
На диханні одному став писати.
Учителька пішла та й він побіг
Із другом-псом своїм м"яча ганяти.
Ступив з роботи батько на поріг.
Війнуло вітром із кімнати сина
І синів твір упав йому до ніг.
Читати став: "...Мені би татка силу,
Я тим би бідним людям допоміг:
Дав кожному б роботу, а їх дітям -
Там школу збудував би, вчились щоб...
От виросту й збудую міні-сity,
Зроблю той берег райським я кутком..."
Розчулений, натхненний твором тато,
Ідею цю собі взяв за зразок...
Для бідних став будинок будувати,
А поряд школу там і дит-садок.
Маленьке місто стало виростати!..
Гордився сином татко-депутат.
...Там вчителька пішла вчителювати.
...Син виріс й нині - ЧЕСНИЙ адвокат.
