Видіння кольорові…
Вільний вірш
1.
майже
реальні,
багато крові
випила
пересохла земля…
Вояка
ворожі снаряди
вітали,
резонували марення
тяжко,
розривали будь-який
резон -
напів`ява, напівсон…
Зелені дерева, яскраві квіти,
іще не вирій, та з вирієм
поруч…
межа між хисткими
«піти» та «жити!»,
Де верху, де низу
нема,
відсутнє -
«ліворуч»,
бракує - «праворуч»
Катма!
А хто це поруч? –
Вона, кохана,
незагоєна рана…
«Знайшлася ти!? Нарешті!» -
«Нарешті! Знайшлась я!
Все буде добре,
заспокойся, розслабся…
Пробач,
вороги ізнов!
Крадуть хвилини,
відведені нам
на кохання,
любов!»
Стали закохані
спина до спини
і прийняли бій
з примарами
злими…
2.
Сонна м’якість
тиші просить,
Небо - синє,
більше ніж...
Біла хмара
переносить
Хлопця
за рубіж,
у реал,
а там –
бій страшний тривав,
не вщухав…
Тане образ дівчиноньки,
Нащо так
вчинила:
Побачення лагідь сонну
На бій
переробила!?
«Я би обіймала, цілувала,
цілував би мене
хлопець мій…
Тільки потім треба
Із цілунків
ніжних
поринати
у реальний бій!
Де осколки ріжуть.
де залізо рветься,
залишайся цілим,
рідний,
любий мій!
3.
Виринув хлопець із марення –
не згасає борні вогонь,
із битви потрапив на битву,
«Ну, псяюхи, дідько вас
боронь,
читайте
шакалячу свою
молитву!»
Вистачило пораненому
набоїв та сили:
надійшла допомога,
де ж ти, кохана, мила? –
Пожертвувала
у ві сні
свій побачення час,
щоб коханий передчасно
не згас…
Дай же їм
трохи удачі,
боже –
не зустрітись колись
вони просто
не можуть!
