Деркач Олександр
Час не лікує і не пише рецептики -
Лише облікує рахунки до сплати.
Приймеш на душу передоз антисептику,
На рани наложеш віршовані лати.
Підранком схоронишся в гніздо в очереті,
Сірою птахою де люд не лютує,
Стріляючи в серце на останньому злеті,
Радо поціливши звідусюд в самоту.
м.Прилуки, 02.09.2013р.
05.09.2013 23:47 © ... |
Дякую всім... |
02.09.2013 21:03 Тадм |
 "Час не лікує і не пише рецептики - |
02.09.2013 17:42 Марієчка Коваль |
 Інколи хочеться, щоб затягнулося оминаючи лікування. Отаке бачу з тексту. Закутаний в пір я вірш. |
02.09.2013 16:52 Недрукована => © |
 Очеретяний ви наш кіт, Олександре)) |
02.09.2013 13:30 Світлана Рачинська => © |
 Злет, у цьому вірші, хоч і величається останнім, все ж - багатообіцяючий) А Ви мисливець?... Вірш можна розцінювати так, наче Ви на полюванні на качку, сидячи надранок в очереті роздумаєте над сумними зобов"язливими буднями. Сумно. Іноді самота, саме те що потрібно для таких роздумів. |
02.09.2013 11:08 Олена Вишневська |
 "Час не лікує і не пише рецептики - |
02.09.2013 11:01 Тетяна Чорновіл => © |
 Де люд не лютує? Там мабуть так гарно! |