04.09.2013 12:14
18+
228
    
  11 | 11  
 © Деркач Олександр

Чи звикну?

Що ж - 

непричетний до твого світу,

А світу до цього байдуже -

Я чемно буду вдавати свідка

Та ще й в окулярах райдужних.

Крізь кольори дивитися зрідка

На твій новий світ непроникний.

Мій десь зотлів чорною зіркою,

а в свій не пустила...

Чи звикну?



м.Прилуки, 04.09.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.09.2013 00:33  Наталія Сидорак => © 

На жаль, таке скрізь і всюди... Красиво і безмежно сумно...

 05.09.2013 14:43  Тетяна Чорновіл => © 

Похмуро... Може ще пустить...

 05.09.2013 08:13  Тадм 

гарно

 05.09.2013 00:46  © ... 

Дякую всім за увагу...

 04.09.2013 18:18  Віктор Насипаний => © 

добре!

 04.09.2013 15:51  Ірина Затинейко-Михалевич 

по чоловічому...хоча запитально - проте, все одно звучить ствердно, сильно...

 04.09.2013 14:52  Тетяна Белімова => © 

Трагічно так звучить... Якась безвихідь... Бажаю, щоб кохана вас прийняла, зрозуміла, пустила до свого світу)))))))))))))))))

 04.09.2013 14:07  Олена Вишневська 

Дуже сильно! Сподобалося

 04.09.2013 13:40  Володимир Пірнач => © 

Сильно
Дуже

 04.09.2013 13:33  Сашко Новік => © 

Багато

 04.09.2013 12:52  Недрукована => © 

Найкращі тексти творяться саме з таким настроєм.
Позиція спостерігача? До всього можна звикнути.
Чи варто звикати?
Класний текст.

 04.09.2013 12:07  Богдан Чернігівський 

Неприкаяно бродим по світу.
Зустрічаєм. Кохаєм. Звикаєм.
А потім чорною зіркою
Спалахуємо - і все поглинаєм...

 04.09.2013 11:32  Світлана Рачинська => © 

Що за сум? На Вас не схоже. Не смійте зотліти!.. Достойний вірш. Плюсую.

 04.09.2013 11:27  Каранда Галина => © 

трагічно так... сильно написано. хочеться думати, що то все ЛГ і Деркач тут ніпричому...