Старість
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Коли вам совість сіє в серце жалість,
І ви пізнаєте минущий час,
Не забувайте відгорілу старість,
Що все життя горіла лиш для вас.
Нехай дорожча їм своя волошка,
Ніж сотні тисяч «ноутів крутих» -
Бо ж сонце добре грає лиш у зморшках,
І, хтозна, скільки мудрості у них!
Хай гірше бачать чи погано чують –
Не викидайте немічних у світ!
І, може, вони якось подарують
Знання, як додержатись довгих літ.
Вони уже багато настраждались,
Хай навіть доля в них була легка.
Не проклинайте відгорілу старість,
Вона – як хліб, намучена й свята.
