Вишивала долю

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Вишивала долю все життя.

Дивна, бач, виходила картина!

Але вже не було вороття –

Доки не закінчу, не спочину.

І світились барвами нитки,

І маленькі хрестики мигтіли….

Хоч які тут вишивай квітки,

На життя – одна тканина біла.

Це тобі не фарби, не пастель –

Фон не зробиш, треба все рядочком…

Хай летить у небі журавель,

Хай буде Марія із синочком.

Хай цвітуть волошки уночі,

Хай цвітуть на всеньку Україну!

Ходять краєм птиці-павичі –

Не пущу до хати їх, до сина.

Хай любов живе без вороття,

Хай все небо розітне зірками!

Вишивала долю все життя –

Хрестиками, може… Чи хрестами.

Візьміть участь в обговоренні

13.09.2013 13:59 Тетяна Чорновіл => ©

Оце на тобі! В кінці! Не приваблюй, Олю, тих хрестів словом!
Я вишивати не люблю, не моє, хоч декілька вишивок "домучила" в дитинстві! ))
Але вірші про вишивання люблю читати! Образи там світлі такі, українські! Якщо не зважати на твій останній рядок!

13.09.2013 10:25 Тадм

Олечко, чудовий вірш, якби не останній рядок! пограйся з "гладдю" краще, не можна залишати хрестів, правда

13.09.2013 09:52 Олена Вишневська

Вірш гарний, а от кінцівка.... писимістично якось, навіть дуже...

Дуже гарний вiрш)))=D

дуже гарно))

сподобалось



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ