04.05.2010 13:20
-
585
    
  - | -  
 © Карпюк Оксана

Без назви...

І холодно, і якось дивно так, 

Коли навколо тишина і спокій. 

Напевно, нехороший це все знак, 

Коли повз тебе пробігають роки. 


Коли самотність – то єдиний друг, 

Коли сум’яття – подруга єдина, 

Коли лиш тиша потривожить слух, 

І коли ціле розлетілось на частини. 


Так дивно й боляче подумати „Якби...”, 

Коли дороги вже назад немає, 

Коли здаєшся сам, без боротьби, 

А чаша суму сповнена до краю. 


Так дивно слухати чужий веселий сміх, 

Коли про тебе вже усі забули. 

Напевно, то великий дуже гріх  

Молитись так, щоби святі не чули. 


Смішні слова, і мрії теж смішні 

У дівчинки, що виросла раптово, 

А почуття, як скелі кам’яні, 

Стискають серце в кам’яних оковах.  


Мовчати тихо й голосно піти, 

Всміхатися, як привиди-фантоми. 

Так дивно й холодно в душі від самоти, 

Так дивно й холодно душі самій удома... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!