Чуже сонце
Чужа душа – це зовсім інший світ,
Це інший вимір з своїм власним сонцем,
Яке, можливо, й не розтопить лід,
Не приголубить заспане віконце.
Це інший вимір, де усе не так,
Не ті звучать мелодії, акорди,
А серце відбиває інший такт,
Буває – злякано, буває – пишно й гордо.
Там все не так… Там інші небеса,
Там хмари не вражають пишнотою,
Своя потворність там, й своя краса,
Й нікчемність там буває дорогою.
І так багато в цій душі питань,
Хоч відповідь ніхто вже не шукає.
Лише по інтонації зітхань
Ми пекло відрізняємо від раю.
Й не треба лізти у чужу «святу святих»
І від чужого сонця гріти руки,
Бо так багато зустрічаємо не тих,
Що обпікаємось в тяжкий момент розлуки.