09.05.2010 23:35
556 views
Rating 5 | 2 users
 © Фадєєва Валерія

Горіла вогнем моя порожнеча, 

І полум’я злегка обпалило крило. 

Ти знов не зі мною сьогодні в цей вечір, 

Та мені, якщо чесно, стає все одно. 


Навіть і біль несе щось хороше: 

Він рано чи пізно покидає серця. 

Не слово вбиває, а мовчання вороже –  

Коли все минуло, а немає кінця. 


Байдужість катує, залишивши шрами 

Там, де раніше крила росли; 

Мінор, монотонні, сумні лише гами 

Заповнюють простір, де колись ми були. 


Та весна приносить нові надії, 

Самота відступає, біль затиха. 

Нові почуття. Нові крила і мрії. 

І душа, хоч і в шрамах, та все ще жива. 


Я сильна і вільна. Гори, порожнече! 

Обпалене серце загартую навік. 

Як хочеш проводь свій сьогоднішній вечір, 

Нарешті, мовчання твоє не болить. 

 08.05.2010 року



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Грустно. А за окном ведь даже и не осень...».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.12.2012 02:13  Каранда Галина => © 

з днем народження!

Публікації автора Фадєєва Валерія

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо