Горіла вогнем моя порожнеча,
І полум’я злегка обпалило крило.
Ти знов не зі мною сьогодні в цей вечір,
Та мені, якщо чесно, стає все одно.
Навіть і біль несе щось хороше:
Він рано чи пізно покидає серця.
Не слово вбиває, а мовчання вороже –
Коли все минуло, а немає кінця.
Байдужість катує, залишивши шрами
Там, де раніше крила росли;
Мінор, монотонні, сумні лише гами
Заповнюють простір, де колись ми були.
Та весна приносить нові надії,
Самота відступає, біль затиха.
Нові почуття. Нові крила і мрії.
І душа, хоч і в шрамах, та все ще жива.
Я сильна і вільна. Гори, порожнече!
Обпалене серце загартую навік.
Як хочеш проводь свій сьогоднішній вечір,
Нарешті, мовчання твоє не болить.
08.05.2010 року