08.10.2013 21:55
лише 18+
211
    
  2 | 2  
 © Оксамит

Присвячую

з рубрики / циклу «Так є»

А ті очі, в них смуток відчула.

Трохи падає лист...

Йому уже час.

І надія на весну з крилом журавлиним.

Ви чекаєте змін?

Вони грянуть для вас!

Як гроза, що у травні небо зриває.

Теплий дощ, що вмиває квітучі сади.

Як ті сонячні дні,

І усе розквітає!

Ви чекаєте змін?

Скоро прийдуть вони.

Вже не буде розмов, про поранену душу,

Як летіли самотньо в свій вирій, Один,

Як усе розбивалось, і було одиноко.

Ви чекаєте змін?

Недалеко вони.

І дай Бог! Може доля зведе нас ізнову

Подивившись на Вас

Я відверто скажу - 

- А ті очі, в них радість відчула!

Ваша відповідь буде - 

- Я знову ЖИВУ!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.10.2013 23:29  Наталя Данилюк => © 

Так, це дійсно щось дуже особисте - якась цупка ниточка, що пов`язує дві долі... Щира і чуттєва присвята!

 08.10.2013 12:37  Світлана Рачинська => © 

Щось дуже особисте, світле і обнадійливе) Нехай так і буде!
Потрібно вік учитись, щоб ось так легко дарувати надію дюдям!.
ЧУДОВО)