Пізня любов
з рубрики / циклу «Про долю»
Дощ грав мелодію осінню,
Листя кружляло у танку,
Згадала я любов ту пізню,
Таку жагучу і палку.
Та щастя миттю пролетіло,
Забрала осінь його вдаль,
Серце від відчаю тремтіло,
Не повернути все нажаль.
А так ще хочеться пірнути,
У ті далекі почуття,
Назад уже не повернути,
Одна лиш мить – земне життя.
м. Славута,
