ТРЕПЕТ ТОПОЛИНОЇ ЗАЖУРИ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

Тополі небо збовтали вершками,

Світанку мить відчувши в вишині.

Не знаю, що втаїли, мовчазні,

Та холодно, так холодно мені

Осінніх хмар торкатися думками.

Думками в холодів щемкій палітрі

Шукати мушу тінь хитку тепла.

Знайду чи ні? Навкруг осіння мла…

А все ж про що крізь сон віконний скла

Тополі сходять трепетом на вітрі?

На вітрі й шибки пересуди кволі

Думки у безвість заведуть сумну.

Вже краще кави трепету вдихну

Й відчую серцем ночі дивину

В зажурі світанкової тополі.

Візьміть участь в обговоренні

08.10.2013 16:00 Оля Стасюк

небо жаль... а так - гарно.

04.10.2013 00:45 Деркач Олександр => ©

Чудово...і форма зачаровує...

03.10.2013 20:01 Тадм

Зачарували отим "Тополі небо збовтали вершками"....

03.10.2013 19:51 Світлана Рачинська => ©

Тополя, як прима осіннього балету. Мелодійно, і дуже красиво!

03.10.2013 17:57 Наталя Данилюк => ©

Так чуттєво. Дуже гарна, образна і трепетна лірика!

03.10.2013 16:57 Олена Вишневська

Вірш прекрасний!
А який вишуканий перший рядочок про тополі ! ))))

Гарні тополі вийшли!))
Розмір)))) Мій улюблений))))

я вже з кавою... "тінь хитку тепла" класно.

взагалі, я для себе відмітила таку річ. ваші вірші треба читати двічі. спочатку швидко - просто слухаючи мелодику, звукоряд і т.п. а вдруге - повільно, вчуваючись (не вслухаючись, а саме вчуваючись) у кожне слово. там такі речі іноді ховаються!)))

03.10.2013 13:10 Надія Бойко

Зворушливо! Чудово!

о... ключове слово - кава... зараз повернуся))))



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ