Утіха Божої Матері
(дистих)
І
Пам’ятаєш, яким він був,
О, Консуело?
Коли він торкався струн,
То плакали сиві Карпати.
Гори тужили, що моравська земля
Не зродить нового Гуса.
Ти ніколи не знала про це,
Проте й у тебе тремтіли вуста,
І спотикався погляд
Об сірість сирих катакомб
І блідість його обличчя…
ІІ
Ти невинна така,
Що твій спів вимощує душі.
Ти співай, не мовчи,
І тоді я не буду
Боятися гострого леза,
Яке мусить мене перетяти сьогодні,
Мов бур`ян, що не гідний цвісти і рости
У твоїм розкішнім саду.
Ти не плачеш? Не плач,
Не затьмарюй очей чорним смутком.
Не мовчи, не мовчи, не мовчи,
Не мовчи, а співай,
Бо я тишу ще матиму там,
Де викльовують очі ворони
Скам’янілим амурам,
І де навіть дерева
Нежиттєво якось шелестять.
Не мовчи…
Калуш, 4.10.2013
