08.10.2013 00:15

для всіх

250

10 | 10

 © Тетяна Чорновіл

Замріяне осіннє...

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Листками осінь скапує потроху

На памороззю сріблену траву,

Натхненно стелить золотом дорогу,

Туманом сходить в казку дощову.

Хоч присмерком дорога вечоріє,

В віконну млу ще вигляну разок.

Де ти, моя щемка осіння мріє,

Згубилась серед росяних казок?

Клубиться хмаровиння пелехате

По вітряних шляхах небесних прощ.

Стук обережний чується до хати.

Питаю: – Хто? З кватирки шелест: – Дощ…