Тетяна Чорновіл ЧАЙ З МЕДОМ
Між чорнобривців пелюстками
Рве щось п’янке осінній вітер.
Знов запашне пелюстя літер
Крізь осінь схлипує рядками.
В розкішному сум’ятті чаю
Сон розчинився без останку.
Неспокій дощовий світанку
Осіннім римам вибачаю.
Ледь уловимі аромати
Медового блаженства груші…
Чи варто через сплески стужі
Гарячий вир в душі здіймати?
Осінній пізньоцвіт додолу
Віршує чорнобриву втіху.
Холоне чай медовий тихо,
Тебе чекаючи край столу.
08.10.2013 15:59 Оля Стасюк |
 музичний вірш! аж співати хочеться! |
05.10.2013 09:45 Світлана Рачинська => © |
 Неземний аромат) Такі пахощі слів не лишають байдужим. |
05.10.2013 09:32 Деркач Олександр => © |
 Гарно... я б посидів, з краю... хай навіть і на кутку... |
04.10.2013 23:34 Наталя Данилюк => © |
 Ммм.. Як у Вас тепло і затишно! Все, біжу готувати собі чай))) |
04.10.2013 21:39 Антоніна Грицаюк |
 Чай медовий непоганий, але з мого дитинства виринають спогади шипшиновий та липовий чай! Вірш дуже сподобався! |
04.10.2013 20:04 Тадм |
 Оце зачепило "Знов запашне пелюстя літер |
04.10.2013 14:57 Лідія Яр => © |
 Зайду на мить, а все одно натраплю на щось смачненьке від Вас, пані Тетяно. Чудовий чай медовий, і саме вчасно, бо холодно дуже... |
04.10.2013 14:23 Тетяна Белімова => © |
 ой-йо-йой! треба швидше бігти до столику - до гарячого чаю! поки не схолов))) |
04.10.2013 13:23 Каранда Галина => © |
 Чи варто через сплески стужі Гарячий вир в душі здіймати? класно. в нас сьогодні сніг на чорнобривці... вірш мені сумний, а картинка така сонячна... |