ВЕРТИКАЛЬ

з рубрики / циклу «ГУМОР»

Дух пригнічений абсцис

Мучить мозок мій, буває,

Хоч думок бездумний ліс

Дно дзеркал не відбиває.

Стрес пульсує на краю

Панівної ординати.

Зверхність простору свою

З часом як мені з’єднати?

Пройнялася суть моя

Кривизною вертикалі.

Може я… уже й не «Я»,

А лиш відблиск в задзеркаллі?

Не накликати б біду

З долі виверту такого.

В дзеркалі когось я жду…

Але там нема нікого!

Візьміть участь в обговоренні

09.10.2013 09:09 Деркач Олександр => ©

Цікавий вірш, з глибиною...а якщо так по поверхні та ще й дзеркальній, то на Андрія буде спрос у по запитам серед дівчат))

08.10.2013 23:54 Наталя Данилюк => ©

Цікава несподіванка від Вас))) Дотепний Ваш хвостатий математик! Це він і є на фото? Чи картинку з Інтернету взято?

08.10.2013 21:06 Антоніна Грицаюк

З дзеркалом жарти не треба водити! А вірш хороший!

08.10.2013 20:08 Тетяна Белімова => ©

Продовження котячої теми))) Дійсно - жартівливо))

08.10.2013 20:07 Тадм

неочікувано від Вас, але так класно, особливо останні рядочки :)

08.10.2013 16:31 Марієчка Коваль

жорстоко ви!!! ахаа!
про свою реальність я подумала. забула як будувати косинусоїди толком, все по точках треба було, сиділа чухала мозок. це так важко.))
вивернули і ви мені мозок. знову)))) Класно) Добре, коли такі чуханки є.

08.10.2013 16:20 Оля Стасюк

несподівано, правда? класно)

мені вірш окремо, картинка - окремо... і ще одного виміру не вистачає... а з часом - таки да. він сам командує, а приєднати, куди хочеться не дає. не сприйняла теж жартівливим...

Бачу і Вашу ЛГ, зачепив цей всеохоплюючий сум. Вірш глибокий і печальний. Прекрасна філософія.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ