08.10.2013 21:56
© Антоніна Грицаюк
Машина автомат
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
Каже баба, чуєш, діду,
– Ми відстали геть від світу,
Автомат нам час купити,
– Бабо, я ще хочу жити.
– Ти мене не зрозумів,
Чому зразу побілів,
Пральна, то така машина,
Випере немов людина.
Прання висушить – виймай,
Та готове одягай,
Коштує вона багато,
Але зробить для нас свято.
Їдь у місто не барися,
Та там добре роздивися,
Тільки гроші бережи,
Щоб не трапилось біди.
Зрозумів все, як годиться,
Тільки бабі не сидиться,
На дорогу поглядає,
Щось не добре відчуває.
Дід по вулиці іде,
Під рукою щось несе,
– Приймай, бабо, агрегат,
– Я ж хотіла автомат.
Що за лихо приволік,
Дід до хати швидко втік,
Ну, а баба йде в атаку,
Вже схватила поліняку.
Гроші, де скажи подів,
Дід, немовби онімів,
А тоді набрався сили,
– У вирій гроші полетіли.
Залишилось небагато,
Я зробив для тебе свято,
Привіз ночви, дошку-віджимачку,
За свою купив заначку.
Ти ще, бабо, хоч куди,
Наношу тобі води,
Випереш і попрасуєш,
Що, стара, ти там мізкуєш.
– Твоя правда попрасую,
Тебе також почастую,
Підхопила дошку-віджимачку,
– Не пори, бабо, гарячку.
Автомат ще у нас буде,
Вже сміються з тебе люди,
Блищать ночви аж сіяють,
Мов до тебе промовляють.
Не соромся, уже годі,
Та подякуй лише долі,
Нові ночви – це вже щось,
Щоб там в нас не відбулось.
Ти при ночвах крута пані,
Як лежати на дивані,
Фіз. зарядку зробиш вмить,
Хай ледачий собі спить.
А ти в мене баба – квітка,
Політаєш, як лебідка.
м. Славута,
