Глава про осінь. Книга року...
Глава про осінь. Книга року,
Ще трохи, й добіжить кінця.
Тепло і сонячно (нівроку) –
Химера й вигадка митця.
Над річкою жовтіє ліс.
Вкриває листя темну воду.
Я зупинюсь біля беріз,
Отримавши таку нагоду.
У гаї чути шерехтіння –
Гойдає віти вітерець.
Жовто-червоне мерехтіння
До себе вабить. Навпростець
Піду я лугом через трави –
Розхристаний, мов напідпитку.
Люблю я осені забави –
Чекав на них іще улітку.
І ось, нарешті, дочекався…
В повітрі свіжості досхочу.
Я би уволю наблукався
Осіннім лісом, донесхочу.
Бродив би з ранку і до ночі
Поза селом на самоті –
Цього річ радують нам очі
Жовтневі тижні золоті…