Ноктюрн з ліхтарем

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Місяць зір золотистих гарем

Розгубив десь у хмарнім серпанку.

Ніч шукає їх безперестанку,

В темінь хлипаючи ліхтарем.

Ні, нема… Клени зверхністю крон

Гублять листя своє в шелестінні

Та снують наполохані тіні

Галасливої зграї ворон,

Мов стривожених вісників лиха.

Це не дійсність страшна й не кошмар,

А безсонного смутку марноти,

Чи осіннього відчаю ноти

Поміж каркання страхів-примар.

Йди в чекання моє навпрошки

Крізь захмарену зоряність неба,

Поспішай у мій сон, бо без тебе

Рвуться в безвість осінні листки

І ліхтар в темінь хлипає стиха.

Візьміть участь в обговоренні

15.10.2013 21:21 Сашко Новік => ©

дуже. плюс

15.10.2013 18:08 Антоніна Грицаюк

Гарний вірш про зорі!

15.10.2013 15:47 Ем Скитаній => ©

гарний ліхтарик...а віршик просто чудовий!

15.10.2013 14:28 Надія Бойко

Вірш гарний, проникливий! Чудово!

15.10.2013 14:04 Олена Вишневська

Цікаво:-)
Гарем зірок - проссто чудово!

сумний ноктюрн...

Дуже форма цікава, вибаглива... Страхи-примари... Страшнувато)))

Йди в чекання моє навпрошки
Крізь захмарену зоряність неба, - щось мені ці слова нагадало ))) Взагалі вірш нагадав настрої містичних фільмів, де герой чи героїня ідуть через темінь і невідомість до спасенної мети. трохи не по собі, дещо моторошно, а додивитись хочеться)))
моє чудово )))

Гарний текст.

Сумно... З гаремом так зафантазували) Чудово, Тетяно!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ