Сашко Новік Почулося
Восени небо достатньо низьке,
щоби відбити слабкий сигнал радіостанцій,
і за законами жанру мав грати лаундж,
чи хоча би нью ейдж,
але грав чомусь Паліндром
скорботна радість моя...
твій теплий подих осипався крізь мої пальці,
а оголені груди опадали ритмічно,
поступово на тілі солоні краплі
бліками погляд ловив хаотично,
і ще миттєвість нам буде добре...
...у післясмак
28.10.2013 13:14 Володимир Пірнач => © |
 Прикольно :) |
27.10.2013 10:16 Світлана Рачинська => © |
 круто |
27.10.2013 09:35 Ірина Затинейко-Михалевич |
 ооо...дуже...дуже...дуже еротично...і післясмак теж...круто, Саш) |
27.10.2013 08:29 Деркач Олександр => © |
 Чиж звісно не в тему, але по вІршу видно це була не проблема)) Класно!!! |
27.10.2013 01:16 Марієчка Коваль |
 ола-ла))))Бачу, не одна я в шоці, мда, тепер про кіборгів поговори-поговори тут нам. Мені з другої частини взагалі - "бомбак". |
26.10.2013 23:12 Оля Стасюк |
 гарно. особливо перші два рядки. |
26.10.2013 21:48 Каранда Галина => © |
 ))) або це інтимна лірика, або я взагалі нічого не зрозуміла... встав Чижа в прикріплений. |
26.10.2013 21:48 Тетяна Белімова => © |
 Не побоявся поділитися))) Сашочек, твій ЛГ - не робот у цій поезії))), а цілком земний мужчина... Під музику, у ритмах музики... |