Зоряне небо
Що таїть в собі зоряне небо?
Які ще секрети ховає від нас?
І так сильно відчуваю потребу
доторкнутися тих нічних страз.
Набираю я першу космічну,
і тікаю з границь атмосфери,
покидаю одвічну оселю
й відкриваються космосу двері.
Я дивлюся довкола одразу,
на покрите вугрями обличчя,
Меркурія, Місяця, Марсу
і простору цього величчя.
Покручу трохи обруч з Сатурном,
на руках із Юпітером поборюсь,
та вогнем заграють ракетнії сурми
і в незвідані далі помчусь.
Постою, трохи, без парасольки
під рясним метеоритним дощем,
а Діви гарненькі долоньки
розворушать мені в серці щем.
Із Візничим полечу до перехрестя
з автострадою Чумацького шляху,
з Водолієм зіграю у карти,
якщо чесно, він трохи без даху.
Заблукаю між зірок Стожарів,
а в Касіопеї себе віднайду,
і кроком далеких пульсарів
до інших галактик піду.
З їжачком у тумані пройдуся,
серед тіла туманності Андромеди,
об чорну дірку спіткнуся,
і за хвіст потягаю комети.
А до ранку стає іще ближче,
та які ще можуть бути слова,
і я задираю голову вище,
а в ній вибухає супернова.
