06.11.2013 19:30
© Тетяна Чорновіл
Розхристане...
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
У небі, наполоханім вночі
Танком метких розхристаних примар
Під голосні там-тами безголось,
Метуть тополь безлисті деркачі
В поривах вітру сіре клоччя хмар
Туди, де тло світанку зайнялось.
А бризки дощові то тут, то там
Невтішно барабанять по шибках,
Розпливчаті створивши вітражі.
Світає. Тиші голосний там-там,
На клоччя рве щось трепетне в думках
Розхристаної осінню душі.
А серце мов на сполох б’є вві сні!
Від цих там-тамів точно не засну,
Пірнувши в мрій довершений екстрим.
Так манить кава в чашці на вікні…
Зіп’ю до дна і ще разок ковтну
Розхристаних на диво теплих рим.
