Передбачення світанку
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
У золотаві ночі зоревії
Ступлю, як в чисту повінь, на удачу,
Кришталь роси заплутаю між вії,
Від щастя у жаданих снах заплачу…
А нічка захлинається в провині,
Відлунням зір зітхнувши наостанку,
Бо ввись розносять крила ластівині
Нестримне передбачення світанку.
Це світанкове відчуття нестерпне
Чекань того, що все ще не збулося…
Воно жагучим пульсом в серці терпне,
Болить між хвиль принишклого волосся.
На сподівання дорогої миті
З чарівних снів… чому не маю права?
Сказала б ніч, та в неба оксамиті
Вже ллється стрімко сонячна заграва.
