Рута

Страшна отрута. Ліки від нервових розладів.

Не вертай ніколи в мій гайок.

Не торкайсь і не дивись на мене.

Ти плетеш простий тонкий вінок

Вже новій красивий нареченій.

Ти мені сплітав такі ж вінки

Може, два чи три щасливих літа.

Але ти береш МОЇ квітки,

Тої, що з розлуки стала цвітом!

Тої, що всихала день за днем,

Що тужила, мучилась, кричала,

Що забула всіх твоїх пісень,

Яких, - вір! – складала я чимало!

Що марніла, жовкла - й не кляла,

Що кричала – та не голосила….

І, щоб з болю не померла я,

Мене цвітом у гаю зробили…

Не ходи до мене у гайок,

Не води ОТУ, у шовк закуту,

Не плети вінки з моїх квіток –

Недарма я називаюсь Рута…

Так мене давно ще хтось нарік –

Мабуть, знав, як буду далі жити.

Я даю отруйний жовтий сік,

Аби з мене всі робили ліки.

Ти, повір, не буде вороття,

Так і лишусь листячком зеленим.

Я не можу нищити життя.

Не пускай, прошу, її до мене.