12.11.2013 21:57
© Оля Стасюк
Рута
Страшна отрута. Ліки від нервових розладів.
Не вертай ніколи в мій гайок.
Не торкайсь і не дивись на мене.
Ти плетеш простий тонкий вінок
Вже новій красивий нареченій.
Ти мені сплітав такі ж вінки
Може, два чи три щасливих літа.
Але ти береш МОЇ квітки,
Тої, що з розлуки стала цвітом!
Тої, що всихала день за днем,
Що тужила, мучилась, кричала,
Що забула всіх твоїх пісень,
Яких, - вір! – складала я чимало!
Що марніла, жовкла - й не кляла,
Що кричала – та не голосила….
І, щоб з болю не померла я,
Мене цвітом у гаю зробили…
Не ходи до мене у гайок,
Не води ОТУ, у шовк закуту,
Не плети вінки з моїх квіток –
Недарма я називаюсь Рута…
Так мене давно ще хтось нарік –
Мабуть, знав, як буду далі жити.
Я даю отруйний жовтий сік,
Аби з мене всі робили ліки.
Ти, повір, не буде вороття,
Так і лишусь листячком зеленим.
Я не можу нищити життя.
Не пускай, прошу, її до мене.