Літа минають

з рубрики / циклу «Про долю»

Літа минають, летять далеко,

Де їх ніхто не здожене,

Туди далеко майнув лелека,

Та він назад все ж поверне.

Літа блукають у чистім полі,

Та манить простір їх у даль,

Їх повернути благаю в долі,

Вони не чують мене нажаль.

Весна настане, така далека,

Немовби довго ще чекати,

Верне додому тоді лелека,

А літа в даль будуть тікати.

Цінуймо кожну прожиту днину,

Плекаймо в серці лиш добро,

Шануймо всю свою родину,

Нехай в безмежність іде зло.

Літа минають геть без зупинок,

В безмежний простір летять у даль,

Не треба вести для них рахунок,

Хоч і на серці смуток, печаль.

м. Славута,