Стимул для відпочинку

з рубрики / циклу «Про долю»

Лоскоче ніздрі запах кави,

Дощ не стомивсь ще брязкотіти,

У вихідний ради забави,

Вирішила довше відпочити.

Все ж піднялась та лінь насіла,

Веде у постіль, мов мана,

Ковточок кави, з’явилась сила,

І миттю я, мов ожила.

Ручка і зошит, слова в рядочки,

Без них не бачу я життя,

Це мої другі сини й дочки,

Таке моє земне життя.

Рука стомилась та мозок каже,

Досить хандрити давай дерзай,

Слово за слово в рядочок ляже,

На вихідний тут вже не зважай.

Душа летить собі на крилах,

Серце вистукує у такт,

Пульсує кров стрімко по жилах,

Це вихідного мого факт.

Дощ барабанить, немає впину,

Земля притихла і тремтить,

А я у віршах сонця підкину,

Зігріє землю хоча б на мить.

м. Славута,