Нічне марево
Вона збирала з неба хмар вітрила
І застеляла білим пухом постіль,
А зорі розсипали небосхилом візерунки.
Крилом імлистим обіймала простір,
У сутінках поїла дивним трунком
І колискові транслювала на коротких хвилях.
У темряві, як завжди, королева
Пліч-о-пліч йшла із місяця серпанком,
Як інь та янь, дві половинки, дві душі в єдиній.
Та зникли їхні чари на світанку,
Розвіяв ранок марева хвилинні.
Проміння сонячне - це їхня станція "Кінцева"...
Та десь далеко, там за небокраєм,
На зустріч з ніччю місяць все ж чекає...
08 листопада 2013
