16.11.2013 14:23
© Тетяна Чорновіл
Ноктюрн у ковтку амаретто
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Ятрить імли лункої темнота
Осінню ледь відчутну прохолоду
Крізь тиші сум, де теплим стресом льоду
У мрійних снів тягучу насолоду
Так манить амаретто мить густа.
Тут кожен часу збовтаний виток
Смакує в пізнім зіллі ніч туманна,
Від чарів амаретто трохи п’яна.
Не спинить сходу сонячна омана!
Під дикий танець тіней… Ще ковток!
Не ясно їй, за покликом яким
Так зашарілись хмаровиння дальні,
Між трав сипнувши краплі рос криштальні,
Та хмелем амаретто сни мигдальні
Дивують все ще присмаком гірким.
У снах мигдальних загубивши глузд,
Удасться спохватитися не зразу
Від амаретто дивного екстазу.
Як знати… чи ковток хмільного часу,
Чи просто п’яна ніч стікає з уст.
