Розчинний ноктюрн

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Яким думкам пересторогу ніч снує,

Про що шепоче з вітром осінь золота?

Не здогадалась я. Лиш пульсу частота

Крізь подих тиші серце видала моє.

У кави пристрасть, що мільйон раз не права,

Майнула ніч і через зірний конденсат

Безсоння цідить безмір снів тому назад.

Ковток… Знов обертом нестримним голова…

Ще в вир пірну й нічого ночі не скажу,

Нехай між зір шукає в хмарній вишині,

А я знайдусь в твоєму лагідному сні,

Здолавши виміру розчинного межу.

Сердець чи часу зачарована хода

Бунтує в скронях хмелем дикого вина?

Ніч точно знає, спивши каву всю до дна,

Та ще шепоче з вітром осінь золота.

Візьміть участь в обговоренні

30.10.2013 10:55 Дебелий Леонід Семен... => ©

Осінь, ніч, але від вірша світло!

29.10.2013 22:30 Антоніна Грицаюк

Вийшла у вас дуже гарна, зачарована ніч!

29.10.2013 22:15 Каранда Галина => ©

Безсоння цідить безмір снів тому назад. - сподобалося.

29.10.2013 22:06 Оля Стасюк

розчинну каву не можна погризти на вікні таємно від мами) класно)

Кава через зірний конденсат цідить безсоння - класно) І взагалі -А я знайдусь в твоєму лагідному сні,- так близько! Супер!

У Вас такі чудові образи! Враження надзвичайні! Дякую за поезію!

29.10.2013 16:23 Олена Вишневська

"Здолавши виміру розчинного межу" - так фантастично звучить! Мабуть, так можуть тільки жінки)))
Отримала величезну насолоду)))
Дякую, пані Тетяно!