13.04.2009 00:00
1321 views
Rating 5 | 4 users
 © Лілія Гуменюк

Землі

Я припадала до землі, 

І слухала, як билось серце. 

Ти дарувала мені хліб, 

Поїла з чистого джерельця. 

 

Ти призвичаїла мене, 

Стернею поколовши ноги, 

Сміятись – швидше біль мине. 

І на важких життя дорогах. 

 

Це знадобилося мені, 

Бо я не плакала ніколи. 

А припадала до землі, 

хвора. 

 

Прибита горем немалим, 

Одірвана від свого краю, 

Від тебе, рідної землі, 

знаю: 

 

Я проживу ще день чи два, 

А потім серце закровиться. 

Бо в грудях стукає жива 

Одрібка рідної землиці. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.02.2012 21:01  Каранда Галина => Олександр Новіков 

Я проживу ще день чи два, А потім серце закровиться.

мене оце смутило...

 15.02.2012 20:59  Олександр Новіков 

так ясно ж все. рідна земля в серці 

 15.02.2012 20:53  Каранда Галина => © 

ой... не зрозуміла кінця... 

Публікації автора Лілія Гуменюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо