Герої вмирають стоячи
Коли день починається ввечері, коли ніч - безконечна сієста,
Побратими рятуються втечею; їхнє "разом" – монетна решта
За майбутнє давно проплачено, чийсь прибуток - то твоя жертва
Ще не раз за гріхи заплачемо. Ми налякані, надто вперті!
Чи не вперше любов шматуємо, а на ранок вона загоїться
Ми ненавидим, потім любимо, а за нас на колінах моляться
Буде завтра уже не боляче - ніч зробила блаженне диво:
Ти герой, бо молився стоячи, коли нелюди тіло били…
Ти герой, та що варта слава, коли душу зім"яли в пригорщу?
І втоптали налякану правду у стурбовано-сонну площу?
Повернувся! А там вже тисячі, сотні тисяч сердець гарячих!
У голодній і зимній тисняві, вже немає сліпих, ледачих!
Буде завтра уже не боляче, ніч зробила блаженне диво:
Герої вмирають стоячи, але ніч їх життям причастила!
Івано-Франківськ, грудень 2013
