Відсторонена
з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»
Слова твої… припустимо, заронені.
Я збережу їх. І колись віддам.
Сьогодні я неначе відсторонена,
Як відпустила радість вівтарям.
Що ж, жертва, вона виправдана… інколи.
Буває, звісно, жертва в нікуди.
Не мавка ж я… Хотілось бути жінкою…
Але мене затягують ліси.
Отак живу – немов між теоремами.
Куди тут ще засунути любов?
Отож іди і не грузи проблемами,
У мене й так холодна дуже кров.
Тут важко жити – з стінами бетонними.
Та – що поробиш? Тут немає гір.
Сьогодні я неначе відсторонена.
Але не через тебе це… Повір.
