10.12.2013 18:34
© Оля Стасюк
12.30
з рубрики / циклу «Таємнича ніч»
Дванадцять. Вставати о шостій.
І четверть доби - безсонню.
Дерева сховали осінь,
Тепер вона тут – стороння.
Дванадцята. Місяць. Спокій.
Так тихо, хоч ріж повітря.
В такий час ідуть пророки
І вчать усіх вірно жити.
Дванадцять. Холодні трави.
Стомилась – як триста років!
Візьміть оцей серп кульгавий,
Закиньте на сотню кроків.
Пів першої. Ніч бездонна.
Не місце тут їй, повірте.
Тут тільки живе безсоння
І та он маленька зірка.
Пів першої. Мрії – дикі,
Ревуть і до саду хочуть.
Нехай мені тінь осики
Розкаже про темінь ночі.
Пів першої. Вітер. Світло.
У небі – півтіні зірки.
І четверть доби – прожити,
Аби не ставало гірко.
Вже перша. Це - час летіти.
Вже пальці і ручка сонні.
Побільше, побільше світла!
Я вижену ним безсоння.
