10.12.2013 18:29
© Антоніна Грицаюк
Набридливий кіт
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
З пересердя дід гримить,
Як той віз тарахкотить,
Не на жарти розлютився,
Кіт в хліві чужий з’явився.
Нявкає ходить щоднини,
Не зайти в хлів до скотини,
Взяв мішка – туди кота,
Баба знає не з проста.
Дід далеко ще не вшився,
Як в хліві вже кіт з’явився,
Ну, а діда все немає,
Темна ніч вже наступає.
Баба порає скотину,
Рубануло щось у спину,
Туди-сюди виглядає,
Чує хтось іде співає.
Вийшла сплеснула руками,
Волоче дід ледь ногами,
– Чуєш, бабо, заблудився,
Клятий кіт десь провалився.
Мабуть десь у ліс побіг,
Чуєш, бабо, такий збіг,
Зустрів кума – рубав дрова,
І нагода тут чудова.
Випили удвох пляшину,
За котячу ту скотину,
Щоб назад не повертався,
Тут з хліва кіт показався.
Миттю дід вже план складає,
Що робити добре знає,
Завтра стане лиш світати,
Треба справу ту владнати.
Понесу кота в село,
Як би там вже не було,
На квартиру десь віддам,
Навіщо нам цей тарарам.
Аж тут баба розходилась,
– Зранку я не помилилась,
Йшов, щоб очі десь залити,
Давай діда молотити.
З переляку чужий кіт,
Миттю вискочив на пліт,
Дід за ним – кіт на горище,
Баба б’є, аж вітер свище.
– Схаменися, стара, годі,
Дякуй ще тепер ти долі,
Живий додому повернувся,
Був би в лісі там загнувся.
Моли Бога, що живий,
Ну, а кіт, мов лютий змій,
Викрутивсь давай тікати,
А я дуба став давати.
В ту мить кум і нагодився,
Мов на світ я народився,
Випив чарку, випив дві,
Посвітліло в голові.
Завтра стане розвиднятись,
Буду я з котом збиратись,
– Старий пень іди до хати,
Досить мізки вже довбати.
В очі кіт вже заглядає,
Він давно тебе чекає,
Пригорни його гарненько,
Уже ранок геть близенько.
– Ходи котику до хати,
Досить, бабо, вже бурчати.
м. Славута,
