Mamma mia, ITALIA!!!
Манить нас до себе незвіданий світ,
Духом так пропитаний тих, минулих літ,
Телебачення та преса в дві дуди роптає:
Кінець світу незабаром нагрянути має.
Тож ми довго не барилися -- сумки поскладали
З Вояж -Київ в листопаді геть помандрували.
Посідали всі у птаха й високо злетіли,
Та тумани густії світ заполонили,
Ось Італія, здається, ще трохи, ще трохи,
Та ніде нас не приймають, пролунали "охи".
Дві години в небі синім кружлять довелося,
Гори, море дуже гарно внизу розлилося,
Краєвид із піднебесся здавався на втіху
Лише думи промайнули -- не сталося б лихо.
Трішки з друзями своїми злякатись успіли,
Та в Трієсті, незабаром, ми успішно сіли.
Спершу нас попрямували в звіснославний Рим,
Їм, майстрам незвіданим, поклоняюсь всім.
Думи не вщухають: як в ті важкі часи
Люди майстрували споруди на віки?
Хіба будівлі тільки: мозаїки, ліпнини,
На стелях у соборах величнії картини!
Масштабністю вражає античний Ватикан,
Його охороняє старий, міцний паркан,
Та ще й собор величний його оберігає,
Бо сам Петро Святий там в гробниці почиває.
Нам пощастило дуже бо мали ми нагоду,
Бажання загадати під куполом собору!
А поряд, на подвір"ї, символ вселенной є
Земна срібляста куля харизми додає,
Зиркнули на єдину секстинськую капеллу,
Та ще, колись дієву, географічна галерею,
Відвідали в столиці собори, базиліки,
Фонтан же де Треві в пам"яті довіку,
Прекрасний та величний і вдень він, і вночі!
Кажуть -- фонтан Любові, шановні читачі!
Ще Колізей відомий відвідали ми теж,
Й всі італійські площі, сподобались, авжеж.
Останній вечір в Римі відмітили святково,
Замовив " гала-ужин" ми дивувались знову,
Бо серед наших друзів, виявилося як,
А ми й думки не мали, був "оперний співак",
Та і в танку повільнім наші першість мали,
З співачкой-італійкой круто зажигали.
Вдався вечір у "Танагрі" дуже вдячні Вам,
Насмішили від душі своїх любих дам.
Рано-вранці у Помпей, в Неаполь гайнули,
Там в усі куточки міста гурьбой зазирнули,
Розташоване воно не дуже вже вдало:
У підніжжя вулкану -- сміху, кажуть, мало.
Дві тисячі довгих років люд він не турбує,
Лише зробить вулкан подих вмить усе зруйнує.
Та народ тут проживає повний оптимізму,
Він не вірить, що вже стане така катаклізма.
Вірим з друзями і ми -- не спітка їх лихо,
Хай і море, і вулкан ведуть себе тихо.
Швидко день за днем минає, в Тоскано прямуємо,
Дегустуємо товар -- часу не марнуємо:
Сири їхні, різних видів, цукерки та пасту,
Звіснославні трюффеля -- все і одночасно,
Вино Кьянті, Лімончелло та більш довподоби
Нам шампанське фірми TOSSO -- тричі зняли проби.
Далі у Флоренцію ми погальмували,
Кабана -- символа вдачі за ніс всі тримали,
Побували у соборі Святої Марії,
Там тихенько посиділи, загадали мрії,
Подивились площу Пітті та Святого Марко,
Також площу Синьоріі, ух, було не жарко,
Ми б і більше обходили та дощем нас вмило,
А Соборну площу всю веселкою вкрило,
Дуже та була картина надзвичайно гарна,
Бач, заради того дива й промокнуть не марно.
Спокійненько обходили лавки, магазини,
Прикупили подарунки друзям та родині.
Рано-вранці поскладали речі у валізу,
Та поїхали швиденько відвідати Пізу,
Що за башня -- диво-дивне, вся стоїть у поклоні,
Всі туристи норовлять взяти у долоні.
Ну, а ми с товаришами час не марнували,
Двісті з гаком сходинок вгору крокували,
Вид шикарний з висоти та найголовніше--
Ми торкнулися руками дзвонів найстаріших,
Дуже гарний двір пізанський, хто відвідав знає,
Ще й крестильня Сан-Джованні народ покоряє.
Та ось гід вже парасолькой весело махає,
Головне у цій країні показати має.
Так на нас уже чекало " романтика -- місто",
Здогадалися, мабуть, вже? Венеція, звісно!
Аж 110 островів люди оселили,
Поєднали мостами, канали створили.
По одному з них, Джудеко, трішки поганяли,
Так архітектуру міста круто пізнавали,
Що за диво -- тут будівлі з води виростають,
А в готелях інтуристів в чоботах вітають,
Гарний Дож в своїй в гондолі нас везе тихенько,
Де-не-де ми не проїдем -- бачте не маленькі,
Вітер дує, дощ нас мочить та це не турбує,
Бо регата гондольєрів нас усіх дивує,
Ще завод склодувів ми не промайнули,
Венеційське скло у ділі майстри демонструють,
Різновид та різнобарвність ніби з ніг збиває,
Венеційську ту красу хто відвідав знає,
Накаталися на гондолах, як кажуть, доволі,
Ось такі у нас були шикарні гастролі.
Розуміємо -- важкі ці автобусні тури,
Дуже втомлює дорога й інші процедури,
Але, вражень незабутніх, молоді ще поки,
Ми набралися, здається, на довгії роки.
Тож наснаги і здоров"я друзі я вам зичу
Хай в новому році всіх знов дорога кличе,
Бо країн чи мало ще на світі є,
Та й бажання мандрів сили додає,
Богові ми вдячні , склалось добре все,
Хай і вам допомагає та тепло несе!!!