14.12.2013 02:55
для всіх
261
    
  1 | 3  
 © Софія

Mamma mia, ITALIA!!!


Манить нас до себе незвіданий світ, 

Духом так пропитаний тих, минулих літ, 

Телебачення та преса в дві дуди роптає: 

Кінець світу незабаром нагрянути має. 

Тож ми довго не барилися -- сумки поскладали

З Вояж -Київ в листопаді геть помандрували. 

Посідали всі у птаха й високо злетіли, 

Та тумани густії світ заполонили, 

Ось Італія, здається, ще трохи, ще трохи,

Та ніде нас не приймають, пролунали "охи". 

Дві години в небі синім кружлять довелося,

Гори, море дуже гарно внизу розлилося, 

Краєвид із піднебесся здавався на втіху 

Лише думи промайнули -- не сталося б лихо.

Трішки з друзями своїми злякатись успіли, 

Та в Трієсті, незабаром, ми успішно сіли. 



Спершу нас попрямували в звіснославний Рим,

Їм, майстрам незвіданим, поклоняюсь всім. 

Думи не вщухають: як в ті важкі часи 

Люди майстрували споруди на віки? 

Хіба будівлі тільки: мозаїки, ліпнини, 

На стелях у соборах величнії картини! 

Масштабністю вражає античний Ватикан, 

Його охороняє старий, міцний паркан, 

Та ще й собор величний його оберігає, 

Бо сам Петро Святий там в гробниці почиває.

Нам пощастило дуже бо мали ми нагоду, 

Бажання загадати під куполом собору! 

А поряд, на подвір"ї, символ вселенной є 

Земна срібляста куля харизми додає, 

Зиркнули на єдину секстинськую капеллу, 

Та ще, колись дієву, географічна галерею, 

Відвідали в столиці собори, базиліки, 

Фонтан же де Треві в пам"яті довіку, 

Прекрасний та величний і вдень він, і вночі!

Кажуть -- фонтан Любові, шановні читачі! 

Ще Колізей відомий відвідали ми теж, 

Й всі італійські площі, сподобались, авжеж. 

Останній вечір в Римі відмітили святково, 

Замовив " гала-ужин" ми дивувались знову, 

Бо серед наших друзів, виявилося як, 

А ми й думки не мали, був "оперний співак",

Та і в танку повільнім наші першість мали, 

З співачкой-італійкой круто зажигали. 

Вдався вечір у "Танагрі" дуже вдячні Вам, 

Насмішили від душі своїх любих дам. 



Рано-вранці у Помпей, в Неаполь гайнули, 

Там в усі куточки міста гурьбой зазирнули, 

Розташоване воно не дуже вже вдало: 

У підніжжя вулкану -- сміху, кажуть, мало. 

Дві тисячі довгих років люд він не турбує, 

Лише зробить вулкан подих вмить усе зруйнує.

Та народ тут проживає повний оптимізму,

Він не вірить, що вже стане така катаклізма.

Вірим з друзями і ми -- не спітка їх лихо, 

Хай і море, і вулкан ведуть себе тихо. 


Швидко день за днем минає, в Тоскано прямуємо,

Дегустуємо товар -- часу не марнуємо:

Сири їхні, різних видів, цукерки та пасту, 

Звіснославні трюффеля -- все і одночасно, 

Вино Кьянті, Лімончелло та більш довподоби

Нам шампанське фірми TOSSO -- тричі зняли проби. 

Далі у Флоренцію ми погальмували, 

Кабана -- символа вдачі за ніс всі тримали,

Побували у соборі Святої Марії, 

Там тихенько посиділи, загадали мрії, 

Подивились площу Пітті та Святого Марко, 

Також площу Синьоріі, ух, було не жарко, 

Ми б і більше обходили та дощем нас вмило,

А Соборну площу всю веселкою вкрило,

Дуже та була картина надзвичайно гарна, 

Бач, заради того дива й промокнуть не марно.

Спокійненько обходили лавки, магазини, 

Прикупили подарунки друзям та родині. 



Рано-вранці поскладали речі у валізу, 

Та поїхали швиденько відвідати Пізу, 

Що за башня -- диво-дивне, вся стоїть у поклоні,

Всі туристи норовлять взяти у долоні. 

Ну, а ми с товаришами час не марнували,

Двісті з гаком сходинок вгору крокували, 

Вид шикарний з висоти та найголовніше-- 

Ми торкнулися руками дзвонів найстаріших, 

Дуже гарний двір пізанський, хто відвідав знає,

Ще й крестильня Сан-Джованні народ покоряє. 

Та ось гід вже парасолькой весело махає, 

Головне у цій країні показати має. 

Так на нас уже чекало " романтика -- місто",

Здогадалися, мабуть, вже? Венеція, звісно!

Аж 110 островів люди оселили, 

Поєднали мостами, канали створили. 

По одному з них, Джудеко, трішки поганяли, 

Так архітектуру міста круто пізнавали, 

Що за диво -- тут будівлі з води виростають,

А в готелях інтуристів в чоботах вітають, 

Гарний Дож в своїй в гондолі нас везе тихенько,

Де-не-де ми не проїдем -- бачте не маленькі, 

Вітер дує, дощ нас мочить та це не турбує, 

Бо регата гондольєрів нас усіх дивує, 

Ще завод склодувів ми не промайнули, 

Венеційське скло у ділі майстри демонструють,

Різновид та різнобарвність ніби з ніг збиває, 

Венеційську ту красу хто відвідав знає, 



Накаталися на гондолах, як кажуть, доволі, 

Ось такі у нас були шикарні гастролі. 

Розуміємо -- важкі ці автобусні тури, 

Дуже втомлює дорога й інші процедури, 

Але, вражень незабутніх, молоді ще поки, 

Ми набралися, здається, на довгії роки. 

Тож наснаги і здоров"я друзі я вам зичу 

Хай в новому році всіх знов дорога кличе,

Бо країн чи мало ще на світі є, 

Та й бажання мандрів сили додає, 

Богові ми вдячні , склалось добре все, 

Хай і вам допомагає та тепло несе!!!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.12.2013 16:38  © ... 

Це лише враження від подорожі з друзями та від країни вцілому. Шкода, що у Ваших очах це реклама.