Три погляди

з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»

Осінь тихо збирає золото

Із кленових гілок жовтастих.

Ти не щедрий. У день – три погляди,

Три маленьких уривки щастя.

Вранці прийду – а ти на місці вже,

Звично, пишеш або говориш.

Перший погляд – простий, поривчастий…

Ти не ним ще мене знедолиш.

Другий погляд – звичайний, швидкісний,

Він буває вже десь о першій.

Лиш пролине – вогненна блискавка, -

І одразу на серці легше.

А останній, вечірній, - стомлений,

Трохи дивний, але холодний.

Не такий, як це серце, зболений,

Дуже тихий, простий…. Природний….

Ти буваєш таким сполоханим

У той погляд тонкий прощання!

Але…. Мабудь що, не закоханий.

Бо три погляди – не кохання.

Візьміть участь в обговоренні

Класно написано, дуже сподобалось)

Буває, поглядом більше промовиться, ніж найкрасивішим словесним зізнанням! Думай, що погляди промовляли саме те, що тобі хотілося б почути! Класний вірш!

Буває, Олю, по-всякому!))) Незбагненна суть людських взаємин)))) Ти щось таке вловила невлОвне і передала у своїй поезії!
А висновки? Ніхто не скаже крім того, хто дивиться)))))))))))))))))



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ