Виплакані очі
з рубрики / циклу «Про долю»
Не жаліла серед ночі,
Геть вже виплакані очі,
Все подушку пригортала,
Та тихенько промовляла.
За що, Боже, така доля,
Невже на те твоя воля,
Щире серце в грудях маю,
Мов та свічечка згасаю.
Покохала карі очі,
А він слухати не хоче,
Насміхається услід,
А мені не милий світ.
м. Славута,
