31.12.2013 11:51
для всіх
512
    
  1 | 4  
 © Софія

День і ніч

День  новий,

Сонце  землю  плекає,

Вітер  подихом  забубонів,

Всі  істоти  живі,

В  світанковій  порі,

До  роботи  пішли.


Наче  тільки  прокинулась  ненька,

Ніби  мить  промайнула  одна:

Сонце  швидко  збирає

Свої  промені  в  скроні

Та за обрієм  спати  ляга.


Бо на  небі  вже зіронька  перша,

Нагадала,  що часу є  час:

Ніч тихенько  плететься,

Заколихує  в  жменці

Працьовитих  орлят.


"Я  не  можу  бути  без  ночі" --

 Втомлено  день  промовля.

 Обезсилено, зморено,

 Схиляє голівоньку,

 Мов  немовля.


 "Я  не  можу  жити  без  дня"--

 У  обійми  його  ніч  приймає.

 Темно-синьою  ковдрою

 У  зірковому  розпису

 Лагідно  накриває.


 То ж, природу  ніхто  не  обдурить,

 Не  старайтеся -- навмання,

 Ця життєва  потреба:

 Залишатися  разом--

 Виникає  у неї  щодня.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.12.2013 17:45  Тетяна Чорновіл => © 

Вірш дивакуватий несподіваними висловами...