ЛІТЕРАТУРНА КОМОРА
Друзі мої, критики! Як вас в зал зібрати?
Слухайте, читайте, я вам буду писати.
Я проста людина, по життєвій ниві
Йду разом із вами стомлена й смілива.
І літаю думками по усій планеті,
І буваю в небесах, не у Інтернеті,
А вві сні блукаю, зіроньки збираю
Небесам вклоняюсь, Господа благаю:
«Пожалій нас Боже, бо люди зажурились,
Час настав тривожний, від суєти стомились.
Дай напитись правди з чаші чарівної,
З Неба голубого нам пошли спокою».
Бо в кольорі червленім – грозова завія,
В кольорі зеленім – літературна мрія.
Як бджола літаю, рада, як дитина,
Слово підбираю рідній Україні.
Просте і виліковне, симфонічне, сильне,
Святе і реальне, і вільне, і доцільне.
Ідемо з Тарасом по вільнім просторі
І події часу кладемо в комору.
