Проводжаючи старий рік
з рубрики / циклу «Зима морозна»
Рік старий не став якимсь пророчим,
Незвичайним теж він щось не став:
Залишилися червоні очі
Й зовсім не ціловані вуста.
Залишились дивні сподівання,
Купа нерозв’язаних проблем...
Тільки місяць, що пропав ще зрання,
Кинув в очі зоряним вогнем.
Знов ялинка, знов – якась пахуча,
Але мертва, майже як слова.
Вранці пташка кинулася з кручі, -
Може, це була чиясь душа.
Не приніс нічого рік старезний,
Ех, такий старий, як весь наш світ.
Тільки у парку дубок кремезний
Похитався раз мені услід.
Тільки раз, іще колись весною,
Десь далеко, ген аж на горбку,
Бачила, подібного з тобою,
Синього метелика в бузку.
Тільки раз боліло раз – й навіки,
І мільйони раз – аж по межі.
Трохи рвалася душа із криком,
Але все глушили спориші.
Тільки раз нарцис розкішний зрання,
Вирішивши, що тебе знайду,
Говорив мені щось про кохання
І накликав словом цим біду.
