ЧУПАКАБРА
Серед ночі крик сусіда:
- Що робить, їй Богу?
Я впіймав страшну тварюку!
Треба допомогу!
Просто жах, яка істота!
От небесні кари!
Нищить все і всіх довкола.
Гірше чупакабри!
Пес і той зірвався бідний.
Втік десь світ за очі.
Та не спиниться звірюка!
Всіх нас з’їсти хоче.
Дайте щось мені у руки!
Я живим не здамся!
Зуби точно зараз виб’ю!
Думаєш, злякався?
Скільки крові вже попила?
Скільки нервів з’їла?
Ходить, всіх гризе потрохи.
Нагла, вперта, сміла.
Я уже б убив, напевно.
Бо терпіть несила.
Вчора кинулась на мене.
Ледве не вкусила.
- Що ви кажете? Дожились!
Я не чув ще зовсім,
Та звірюка на людину
не кидалась досі.
Де ж ота страшна тварюка?
Ви конкретніш дещо?
- Як то де? В підвалі скиглить…
чупакабра – ТЕЩА.
